Вітаю вас, гостей мого блогу! Його було створено для спілкування з колегами та батьками моїх учнів. Хочу вірити, що на його сторінках ви зможе знайти цікаву та актуальну для себе інформацію.
Коротка довідка:
Місце роботи з 1980 року - дотепер - у Харківському ліцеї №107.
Коротка довідка:
Місце роботи з 1980 року - дотепер - у Харківському ліцеї №107.
Освіта: Харківське педагогічне училище. Харківський державний університет ім. О. М. Горького
Виховання дитини — це не мила забава, а завдання, що вимагає капіталовкладень — тяжких переживань, зусиль безсонних ночей і багато, багато думок.
Януш Корчак (1878—1942, польський педагог і письменник)
Виховання дитини — це не мила забава, а завдання, що вимагає капіталовкладень — тяжких переживань, зусиль безсонних ночей і багато, багато думок.
Януш Корчак (1878—1942, польський педагог і письменник)
Я – вчитель
«Той, хто звертаючись до старого,
здатен відкривати нове,
гідний бути вчителем»
Конфуцій
Конфуцій
Швидкоплинний час переніс нас у
друге тисячоліття. Здається, що було це зовсім недавно. А от вже і в цьому
столітті роки показують другий десяток —
також пролітають з величезною швидкістю. Хочеться не тільки заглянути вперед у
майбутнє, а й інколи обернутися назад.
Впродовж більш ніж сорока років з особливим відчуттям
і хвилюванням чекаю кожного року цього незвичайного і урочистого дня — Першого
вересня. У нього особливі прикмети: море квітів, всі фарби осені, гомін малечі,
багато ясних, усміхнених облич. І гостре відчуття початку чогось важливого,
значущого, радісного — початку навчання.
Чотири десятиліття — строк і
малий і великий. Для учнів — не такий уже й малий — їм завжди здається,що час,
роки ідуть дуже повільно.
Для мене — це все моє життя.
Життя віддане дітям, школі. Скільки було за ці роки хвилювань про своїх
підопічних, скільки пов’язаних з ними надій!
Траплялось, особливо в перші
роки, в чомусь і помилялась. Але завжди була щирою, росла і вчилась разом зі
своїми учнями. Адже, як сказав апостол
Павло «Як же ти, навчаючи іншого, не вчиш себе самого?»
Не стерлися в пам’яті ні свій
перший урок,який провела ще студенткою – практиканткою, ні образ своєї першої
вчительки, дитяча закоханість в яку вплинула на вибір професії. Професії
унікальної, відповідальної та важкої,
яка кожного дня вимагає розв’язання безлічі задач, постійно вимагає віддаватись
їй до останку.
Одна з особливостей моєї професії
і в тому, що, навіть, у буднях, яких значно більше, ніж свят, коли на серці інколи
буває боляче або тривожно, на порозі класу все залишається за ним. Заходиш у
світло тридцяти прожекторів дитячих очей, їх промені пронизують тебе наскрізь.
Як же можна зрадити ці дитячі душі, для яких ти повинен бути найкращою, найсправедливішою людиною!
З погляду вічності — людське
життя — це якась мить. Час летить з надзвичайною швидкістю. Тільки народилась
людина — дивись, а вже вона школяр; не встигнеш озирнутися — вчорашні твої учні
приводять до тебе в клас уже власних дітей. І тому кожного дня, як в перший
раз, шкільний дзвінок знову каже мені: «Ваш вихід! На сцену!»